У серпні 2026 року на українську металургію одночасно наклалися три групи факторів: удари по ключових заводах, блокування морського експорту та нові торговельні обмеження з боку ЄС. За оцінкою GMK Center, наведеною виданням The Page, через скорочення морського експорту продукції ГМК Україна недоотримує близько $150–200 млн експортної виручки щомісяця. До серпня 2026 року через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, близько 95% чавуну та приблизно половина сталевої продукції.
Втрати виробничих потужностей
Після удару 11 серпня зупинилася «Запоріжсталь», яка у 2025 році забезпечила понад 43% українського виробництва сталі. Через п’ять днів після 11 серпня ракети вдарили по «АрселорМіттал Кривий Ріг», де були пошкоджені енергетичне і доменне виробництво та частково зупинені процеси. Через проблеми з морським експортом Південний ГЗК призупинив видобуток, а інші криворізькі ГЗК «Метінвесту» у серпні можуть скоротити виробництво приблизно на 30% проти середнього рівня 2025 року.
Логістика і зовнішні ринки
Перенаправлення експорту на сухопутні маршрути підсилює тиск на собівартість. За оцінкою «Метінвесту», частка залізничних витрат у собівартості металургійної продукції вже зросла у 2–3 рази, а з серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» підвищили на 30%. Повноцінно замінити морські маршрути неможливо через нижчу пропускну спроможність і значно дорожчу логістику. Одночасно нові квоти ЄС скоротили можливості експорту української сталі приблизно на 60% проти фактичних обсягів 2025 року, а потенційний платіж за CBAM оцінюється у €50–100 на тонну сталі. Перенаправлення поставок коксівного вугілля через європейські порти та залізницю може приблизно вдвічі збільшити логістичні витрати і підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%.
Залишити відповідь